ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗАБРУДНЕННЯ ЗЕМЕЛЬ

Зростання антропогенного навантаження на довкілля спричиняє інтенсифікацію процесів забруднення його компонентів, таких, як водні ресурси, повітря, земельні ресурси, рослинний і тваринний світ.  Забруднення земель, які являють собою як простір для здійснення людської життєдіяльності, так і ресурс, що використовується для сільськогосподарського виробництва, спричиняє як виникнення проблем у виробничому процесі, так і погіршення умов проживання людей в цілому, зниження рекреаційної привабливості територій, погіршення здоров’я населення. Тому забруднення земель є актуальною еколого-економічною проблемою на сучасному етапі суспільного розвитку як для нашої держави, так і для світової спільноти в цілому.

В Україні питаннями забезпечення раціонального використання та охорони земельних ресурсів займаються такі відомі вчені, як Балацький О.Ф., Бистряков І.К., Веклич О.О., Галушкіна Т.П., Грабинський І.М., Даниленко А.С., Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Мельник Л.Г., Міщенко В.С., Синякевич І.М., Стадницький Ю.І., Трегобчук В.М., Туниця Ю.Ю., Черевко Г.В., Шевчук В.Я. та інші.

Водночас, постійні зміни технологічних процесів виробництва, обробітку земель у сільському господарстві, утилізації відходів, зміни людської життєдіяльності в цілому викликають зміни якісних та кількісних характеристик забруднення земель і постійного переосмислення еколого-економічної проблематики, пов’язаної з даним процесом.

Таким чином, до завдань даної статті належать:

1)     визначення видів забруднення земель, причин, що його викликають, та його взаємозв’язку із забрудненням інших компонентів довкілля;

2)     оцінка рівня забруднення земель в Україні за його різновидами та встановлення еколого-економічних проблем, що ним спричиняються;

3)     визначення можливостей вирішення зазначених проблем.

Забруднення довкілля являє собою надходження до нього речовин, біологічних агентів, різних видів енергії у кількостях та концентраціях, що перевищують природний для живих організмів рівень [1, с. 19]. Відповідно до видів забруднювачів воно поділяється на хімічне, біологічне, біотичне, механічне, фізичне (теплове, світлове, шумове, радіоактивне, електромагнітне) [1, с. 20-21; 2, с. 169]. Земельні ресурси піддаються переважно хімічному та механічному забрудненню.

Безпосереднє хімічне забруднення земель відбувається у процесі сільськогосподарського виробництва, коли ґрунтовий покрив інтенсивно забруднюється отрутохімікатами та мінеральними добривами, особливо при порушенні норм і правил їх застосування [2, с. 169]. Крім того, певна територія може виступати місцем розміщення токсичних відходів, і це викликає хімічне забруднення землі. В інших випадках хімічне забруднення земель відбувається опосередковано, тобто об’єктами забруднення виступають, передусім, атмосферне повітря і водні ресурси, а забруднення земель відбувається внаслідок осідання забруднювачів з повітря або в процесі природного колообігу води.

Механічне забруднення (засмічення) земель відбувається при складуванні твердих побутових відходів, твердих відходів промислових підприємств, будівельних відходів, при перекриванні рослинно-ґрунтового покриву техногенними відкладами тощо [2, с. 170]. Перелічені відходи є порівняно інертними у фізико-хімічному відношенні, однак з часом розпочинаються процеси їх фізичного подрібнення і розповсюдження та хімічного розкладу, що, знову ж таки, призводить до хімічного забруднення як земель, безпосередньо засмічених твердими відходами, так і прилеглих територій.

Оскільки у природі все взаємопов’язано, забруднення земель може викликати забруднення повітря при перенесенні вітром частини забрудненого ґрунтового покриву, забруднення поверхневих та підземних вод при вимиванні забруднювачів з ґрунту, забруднення прилеглих територій в обох названих випадках, забруднення рослин, що ростуть на забруднених ділянках, і, відповідно, накопичення токсичних речовин в організмах тварин і людей, які споживають зазначені рослини.

Результати аналізу стану забруднення земель в Україні є наступними.

Інформація, що характеризує динаміку внесення добрив під сільськогосподарські культури у сільськогосподарських підприємствах, свідчить про те, що впродовж 1999-2005 років використання мінеральних добрив поступово зростало від 18 кг до 32 кг поживних речовин на 1 га посівної площі (відхилення в бік зниження спостерігалося лише у 2000 році), в той час як використання органічних добрив поступово зменшувалося від 17ц до 8 ц на 1 га посівної площі (рис. 1). Одночасно частка площі земель, на яких використовуються мінеральні добрива, зростала і у 2005 році досягла  45%, а частка земель, для збільшення родючості яких застосовуються органічні добрива, коливалася в межах 3-4% [3, с. 172]. Наведені дані свідчать про збільшення ступеня хімічного забруднення сільськогосподарських угідь в Україні. Це підтверджується тим фактом, що залишки мінеральних добрив, передусім, нітратів, а також пестицидів виявлено у підземних водах усіх областей України [4, с. 180-181].

Земельні ресурси України також забруднюються шляхом розміщення твердих промислових та побутових відходів. Динаміка обсягів утворення твердих промислових відходів в Україні у 2000-2005 роках показана у табл.1. Як бачимо, обсяги утворення промислових відходів в цілому, а також відходів, що обліковуються Державним комітетом статистики України як вторинна сировина, поступово збільшуються. Рівень використання вторинної сировини коливається, але помітна тенденція до його зростання. У 2005 році він досягнув 65% (табл. 1). Найвищим є рівень використання матеріалів текстильних вторинних, склобою, відходів паперу та картону, графітовмісних відходів [3, с. 97]. Зростання обсягів утворення відходів свідчить про збільшення антропогенного навантаження на земельні ресурси. Водночас, зростання рівня використання вторинної сировини є позитивним явищем.