Звичайні казки, до яких звикли з дитинства, виявляється не тільки допомагають малечі пізнавати навколишній світ, а й можуть боротися з їхніми хворобами. Здебільшого це стосується психологічних проблем, а ще казки помічні при стресах, які нині вже стали частиною нашого життя. Скажімо, «казкотерапія» або, іншими словами, лікування казкою, набуває все більшого розповсюдження у польських дитячих лікарнях. Там, щоб підтримати «бойовий» дух дитини й вберегти її від стресу, хворим дітям читають казки. Практикують «казкотерапію» і у нас, але переважно психологи. Звичайна казка може стати лікувальною тоді, коли дитина чи доросла людина асоціює себе з головним героєм і бачить у казці розв’язання власних проблем, які трапляються їй у реальному житті. Наслідуючи приклад головного героя, вона вирішує й свої труднощі. Зокрема, лікувальною можна вважати казку про крихітку Єнота, де мама радить синові використати проти «страшного» звіра посмішку, а не палицю, якою єнотик уже скористався та ще більше налякався.
А які саме дитячі недуги лікують казки? Здебільшого це хвороби, що пов’язані з нашими емоціями: різноманітні страхи, невпевненість, гіперактивність, невміння дружити, замкнутість. Допомагає вона також у лікуванні заїкання. А ще борються зі стресами, а отже, й хворобами, які викликані ними. У багатьох традиційних казках є поради, щодо вирішення тієї чи іншої ситуації. До прикладу, є серії казок проти страхів, невпевненості у собі, як не боятися нового, а навчитися досліджувати його. Але найкраще для лікування обирати авторські казки. Як правило, вони для того й придумані, щоб подолати труднощі, які виникли у реальному житті дитини, а то й самого автора. Нині у книгарнях є багато таких казок, необхідно тільки їх пошукати. Можна скористатися й «Інтернетом».
Чи можуть дорослі самі придумувати корисні оповідання для дітей? Так, мама чи тато можуть придумувати казкові повчальні історії. Але оповідки будуть корисними лише тоді, коли батьки не матимуть з цього прямої вигоди. Не треба казати, що ти повинен робити так, а за це матимеш те і те, бо це перетворюється на маніпулюювання. Часто батьки пояснюють дитині, що якщо ти нас не будеш слухати, то тебе спіткають різні нещастя. А якщо будеш чемний, то тобі пощастить. Та ця закономірність не працює. Дитина ж втрачає спонтанність своїх вчинків, перестає творити, бо знає, що їй треба тільки бути чемною та слухняною і все складеться добре. У дорослому житті така людина весь час чогось чекає, і нічого не робить сама.
У яких випадках підбирати казки повинен спеціаліст? Коли дитина має незначні психологічні труднощі, то батьки можуть самі допомогти їй. Та коли, скажімо, вона боїться геть усього (темноти, собак, нового, обмеженого простору тощо), з цим дорослим важче впоратися. І тоді проблемою вже повинен займатися психолог, щоб збагнути причини цих страхів. Та й для кожного конкретного випадку фахівець краще підбере те, що буде ефективним у лікуванні.
Дитина має розвиватися всебічно і знати, що може траплятися з дівчатками, а що з хлопчиками. В одній з казок головна героїня рятує свого чоловіка з темниці за допомогою власного довгого волосся. Для дівчинки це приклад того, що жінка теж повинна бути сильною, а для хлопчика – що є ситуації, коли чоловік не повинен відмовлятися від допомоги «слабкої» статі.
Казки з різноманітними страшними епізодами призначені для старшого шкільного віку. Та часто батьки не дивляться для якого віку рекомендовані казки або таких рекомендацій не вміщено у книжці. Так, для малят є казки про тварин. У них тварини мають людські якості, і вони потрапляють у такі історії, які вчать, що таке хитрість, як не бути обдуреним, як не бути хвальком. Батькам також треба знати, що казки лише тоді будуть повчальними, коли дитині цікаво, вона слухає їх з захопленням, і коли немає тиску батьків: «От бачиш, він був нечемним і з ним сталося лихо».
